МІСТА, ФОРТЕЦІ, ГАРНІЗОНИ. ФОРТИФІКАЦІЙНО-ОБОРОННІ СТРАТЕГІЇ В КОЗАЦЬКОМУ ГЕТЬМАНАТІ ДОБИ “МІЛІТАРНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ”
DOI:
https://doi.org/10.15407/mics2019.04.089Ключові слова:
Козацький Гетьманат, “мілітарна революція”, фортеці, фортифікація, гарнізониАнотація
Зміни у військовій справі Нового часу кардинальним чином вплинули на перетворення в міському просторі: фортифікаціях, плануванні, трибі життя мешканців. Водночас розбудова нових оборонних комплексів і модернізація старих, забезпечення їх гарнізонами і артилерією стали важливими елементами державної політики. Всі ці новації були складовими “мілітарної революції” в Європі, визначаючи ступінь військового лідерства різних країн. Свої особливості в цьому процесі мали східноєвропейські держави серед яких і Козацький Гетьманат. Специфіка театру воєнних дій на якому головним противником довгий час були татари спричинилася до того, що більшість укріплень були дерево-земляними.
Однак, розвиток вогнепальної зброї поступово змушував відмовлятися від мурованих і дерев’яних фортифікацій фронтального типу. Вони доповнювалися елементами західноєвропейської фортифікації (бастіонами і равелінами), що збільшували вогневий потенціал фортеці й підвищували її оборнозадатність. Водночас, Гетьманщина не мала достатніх ресурсів для масштабної реконстукції фортець і утримання в них постійних гарнізонів. Сукупність цих факторів призвела до того, що у XVIII ст. оборонне будівництво в Козацькому Гетьманаті перейшло до рук Росії й почало використовуватися в інтересах імперії.
Посилання
Adruh, A. (2008). Arkhitektura Chernihova druhoi polovyny XVII - XVIII st. Chernihiv, Ukraina: Vydavnytstvo Chernihivskoho TsNTEI.
Binkevych, V. i Kameko, V. (2000). Mistechko starovynne zaporozke Samar z perevozom. Kraieznavchyi narys. Dnipropetrovsk, Ukraina.
Bondar, O. (2014). Chernihiv: misto i fortetsia u XIV – XVIII st. Kyiv, Ukraina: Vydavets Oleh Filiuk.
Chelebi, E. (1961). Kniga puteshestviy (Izvlecheniya iz sochineniy turetskogo puteshestvennika ХVІІ v.). Vyp. 1: Zemli Moldavii i Ukrainy. Moskva, SSSR: Izd-vo vost. literatury.
Chukhlib, T. (2013). Hadiach – hetmanska rezydentsiia Ivana Briukhovetskoho u 1663-1668 rokakh. Kraieznavstvo, (2), 31-46.
Drahanenko, V. (2013). Systema oborony pivdenno-skhidnoho prykordonnia Podillia v seredyni XVII st. Visnyk Kamianets-Podilskoho natsionalnoho universytetu im. Ivana Ohiienka. Istorychni nauky, (6), 461-466.
Duffy, C. (1985). The Fortress in the Age of Vauban and Frederick the Great, 1660-1789. Vol. 2. London, England: Routledge & Kegan Paul.
Filimonov, D. (2012). Novoserhiivska fortetsia: malovidoma pamiatka Prysamaria kintsia ХVII – pochatku ХVIII stolit. Novi doslidzhennia pamiatok kozatskoi doby v Ukraini: Zbirnyk naukovykh statei, (21, ch. 2), 137- 149.
Gordon, P. (2005). Dnevnik. 1677-1678. Moskva, Rossiya: Nauka.
Hlushok, O. (2009). Evoliutsiia fortyfikatsii na Pravoberezhzhi pid vplyvom zmin u taktytsi oblohy (XV‒XVII st.). Kyiv, Ukraina: Universytetske vydavnytstvo “Pulsary”;.
Hochedlinger, M. (2003). Austria’s Wars of Emergence. War, State and Society in the Habsburg Monarchy, 1683-1797. London, New York [u.a.]: Longman.
Hovard, M. (2000). Viina v yevropeiskii istorii. Kyiv, Ukraina: Mahataip.
Ihnatenko, I. (2013). Ukriplennia Chernihivskoi fortetsi XV – XVIII st. za istorychnymy ta arkheolohichnymy dzherelamy. Novi doslidzhennia pamiatok kozatskoi doby v Ukraini : Zbirka naukovykh statei, (22, ch.1), 3-6.
Khozhdenie v Svyatuyu zemlyu moskovskogo svyashchennika Ioanna Lukyanova 1701- 1703 (2008). Moskva, Rossiya: Nauka.
Kiselev, M. i Lazarev, Ya. (2013). Istoriograficheskiy prizrak “Ukrainskoy divizii”: k voprosu o rossiysko-ukrainskikh otnosheniyakh v 1706-1708-kh godakh. Slavyanovedenie, (2), 47.
Kovalenko V., Mezentsev V. i Sytyi, Yu. (2006). Novyi etap v doslidzhenniakh hetmanskoi stolytsi. U Istoryko-kulturni nadbannia Sivershchyny u konteksti istorii Ukrainy: Zb. naukovykh prats. Materialy piatoi naukovo-praktychnoi konferentsii (18-19 travnia 2006 r.). Hlukhiv, Ukraina.
Kovalenko, O. (2015). Poltava XVII – XVIII stolit. Kyiv, Ukraina: Vydavets Oleh Filiuk.
Kovalenko, V. (2010). The rape of Baturyn: The archeological evidens. Harvard Ukrainian Studies, 31(1/4) Poltava 1709: The battle and the myth (2009-2010), 37-78.
Kovalenko, V., Mezentsev, V., Motsia, O. i Sytyi, Yu. (2006). Baturyn arkheolohichnyi. U Materialy mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii z nahody 295-yi richnytsi z dnia smerti hetmana Ukrainy Ivana Mazepy ta 10-richchia zapovidnyka “Hetmanska stolytsia” 25-26 travnia 2004 r., m. Baturyn. Nizhyn, Ukraina: Aspekt-Polihraf.
Kovalenko, Yu. (2013). Hlukhivski fortyfikatsiini sporudy. Sivershchyna v istorii Ukrainy, (6), 46-47.
Kovalets, T. (2013). “A bulo tykh porozhnikh horodyshch… velyka syla”: starodavni oboronni ukriplennia Ukrainy ta kozatska polova fortyfikatsiia u povstanniakh 20–30-kh rr. XVII st. Bukovynskyi zhurnal, (2), 161-163.
Laskovskiy, F. (1861). Materialy dlya istorii inzhenernogo iskusstva v Rossii. Ch.2. Sankt-Peterburg, Rossiyskaya imperiya.
Lazarev, Ya. (2012). Problema sootnosheniya Kievskoy gubernii i Getmanskoy Ukrainy v gody petrovskikh reform v rossiyskoy istoriografii. Nauchnye vedomosti Belgorodskogo gosudarstvennogo universiteta. Seriya “Istoriya. Politologiya. Ekonomika. Informatika”, 13(123), 89-98.
Lenchenko, V. (2005). Ystoryia y topohrafyia Chyhyryna v XVII veke U P. Hordon Dnevnyk. 1677-1678 (ss. 160-184). Moskva, Rossyia: Nauka.
Lypa, K. (2016). Teoriia arkhitektury, mistyka i viina. Kyiv, Ukraina: Laurus.
Milyukov, P. (1905). Gosudarstvennoe khozyaystvo Rossii v pervoy chetverti XVIII stoletiya i reforma Petra Velikogo. Sankt-Peterburg, Rossiyskaya imperiya.
Motsia, B. (2003). Kozatska fortyfikatsiia Livoberezhnoi Ukrainy. Novi doslidzhennia pamiatok arkheolohii kozatskoi doby v Ukraini: Zbirka naukovykh statei, (12), 156–162.
Myshlaevskiy, A. (1897). Kreposti i garnizony yuzhnoy Rossii v 1718 godu: izvlechenie iz sovremennogo otcheta Kievskoy gubernii. Sankt-Peterburg, Rossiyskaya imperiya.
Nazarenko, V. (2013). Kyivskyi harnizon u XVIII ct.: struktura ta funktsii. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Istoriia, (4), 48-50.
Nazarenko, V. (2014). Artyleriiski formuvannia kyivskoho harnizonu (druha polovyna XVII–XVIII st.): upravlinnia, orhanizatsiia, osobovyi sklad. Hileia: naukovyi visnyk, (82), 9-13.
Nazarenko, V. (2015). Reformy garnizonnykh voysk Rossiyskoy imperii XVIII v. (na primere Kievskogo garnizona). Vesnіk Grodzenskaga dzyarzhaўnaga ўnіversіteta іmya Yankі Kupaly. Seryya 1. Gіstoryya і arkhealogіya. Fіlasofіya. Palіtalogіya, 2 (197), 46 – 52
Neroda, V. і Nesterenko, V. (2008). Shche raz do pytannia pro zamok D. Vyshnevetskoho u Cherkasakh. Novi doslidzhennia pamiatok kozatskoi doby v Ukraini: Zb. naukovykh statei, (17), 9-16.
Paratsii, V. (1997). Fortyfikatsiini sporudy pravoberezhnykh zemel Serednoho Podniprovia pershoi polovyny XVII st. Novi doslidzhennia pamiatok arkheolohii kozatskoi doby v Ukraini: Zb. naukovykh statei, (6), 38-44.
Pirko, V. (2007). Ukrainska liniia. Donetskyi visnyk Naukovoho tovarystva im. Shevchenka. T.18. Donetsk, Ukraina: Skhidnyi vydavnychyi dim, Donetske viddilennia NTSh.
Pisma i bumagi imperatora Petra Velikogo (1900). T.4. Sankt-Peterburg, Rossiyskaya imperiya.
Pollak, M. (2010). Cities at War in Early Modern Europe. Cambridge, United Kingdom: Cambridge University Press.
Shpytalov, H. (2013). Ukrainska landmilitsiia. Kyiv, Ukraina: [b. v.].
Sitkareva, O. (1997). Kievskaya krepost XVIII – XIX vv. Kiev, Ukraina: Natsionalnyy Kievo-Pecherskiy istoriko-kulturnyy zapovednik.
Sokyrko, O. (2006). Lytsari druhoho sortu. Naimane viisko Livoberezhnoi Hetmanshchyny 1669-1726 rr. Kyiv, Ukraina: Tempora.
Sokyrko, O. (2017). Harmatnyi park Livoberezhnoi Hetmanshchyny pershoi polovyny - seredyny XVIII st. U Istoriia davnoi zbroi. Doslidzhennia 2016: Zbirnyk naukovykh prats: u 2 t. . T.1. Kyiv, Ukraina: Vydavets Oleh Filiuk.
Stein, M. (2007). Guarding the Frontier. Ottoman Border Forts and Garrisons in Europe. London, England: Tauris Academic Studies.
Tairova-Yakovleva, T. (2011). Ivan Mazepa i Rossiyskaya imperiya. Istoriya “predatelstva”. Moskva: Izdatelstvo Tsentrpoligraf.
Vecherskyi, V. (1994). Hlukhivska starovyna. Pamiatky Ukrainy, (3-6), 57-62.
Vecherskyi, V. (2001). Arkhitekturna y mistobudivna spadshchyna doby Hetmanshchyny: Formuvannia, doslidzhennia, okhorona. Kyiv, Ukraina: NDITIAM.
Vecherskyi, V. (2008). Hetmanski stolytsi Ukrainy. Kyiv, Ukraina: Nash chas
Vecherskyi, V. i Bielashov, V. (2003). Hlukhiv. Kyiv, Ukraina: Vydavnytstvo humanitarnoi literatury "Abrys".
Yurchenko, O. (2014). Pereiaslavska fortetsia XVIII st. Novi doslidzhennia pamiatok kozatskoi doby v Ukraini: Zbirnyk naukovykh statei, (23), 24-34.
Yurchenko, O. (2016). Pereiaslavska fortetsia XVII st. U Arkheolohiia & Fortyfikatsiia v Ukraini. Zbirnyk materialiv VI Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii Kamianets-Podilskoho derzhavnoho istorychnoho muzeiu-zapovidnyka, prysviachenoi 150-y richnytsi vid dnia narodzhennia M.S.Hrushevskoho (1866-1934). Kamianets-Podilskyi, Ukraina.
Zaika, H. (2001). Ukrainska liniia. Kyiv-Poltava, Ukraina: Arkheolohiia.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2018 Oleksii Sokyrko
TЦя робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International License.
