City History, Culture, Society http://mics.org.ua/journal/index.php/mics <p>Журнал має за мету розвиток міських студій, інституціоналізацію цієї царини в Україні та створення мережі дослідників міста. Ми також прагнемо сприяти діалогу між численними ініціативами з розвитку міського простору, що виникли та плідно працюють в Україні в останні роки, та академічним середовищем дослідників. Журнал має стати майданчиком для міждисциплінарних дискусій і вітає дослідження авторів, що працюють у всіх галузях гуманітаристики.</p> <p>Усі статті, що надійдуть на адресу редакції, будуть проходити зовнішнє незалежне анонімне рецензування. Автори мають бути готові враховувати зауваження рецензентів і редакторів. Текст статті може проходити кілька етапів редагування. Критеріями для відбору статей для публікації є наукова якість, відповідність тематичному напряму журналу та позитивні оцінки анонімних рецензентів. Рецензування здійснюється за “подвiйним слiпим” принципом [“double-blind refereeing”]: автору не повiдомляється iм’я рецензента, рецензенту – iм’я автора.</p> <p>Статті приймаються англійською, польською, українською та іншими мовами.</p> <p><em>&nbsp; &nbsp; &nbsp; Місто&nbsp;</em>планує друкувати рецензії та огляди найважливіших книжкових і журнальних видань;що виходять у царині урбаністичних студій. Журнал також планує публікації джерел;з особливою увагою до інтелектуальної історії розвитку досліджень міст зокрема;інтерв’ю із дослідниками;спогади про наукове середовище та розвиток урбаністики). Текст джерела має супроводжуватися передмовою та коментарями.</p> <p>Періодичність виходу журналу – двічі на рік.</p> <p>&nbsp;</p> <p>ISSN: 2616-4280<br>Linking ISSN (ISSN-L): 2616-4280</p> Institute of History of Ukraine NAS Ukraine, Faculty of History of Kyiv National Taras Shevchenko University uk-UA City History, Culture, Society 2616-4280 ВІД РЕДАКЦІЇ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/114 Наталія Отріщенко Тетяна Водотика Авторське право (c) 2020 Наталія Отріщенко, Тетяна Водотика http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-06-16 2020-06-16 8 5 8 СТОЛИЧНИЙ СТАТУС У «КИЇВСЬКОМУ ТЕКСТІ» ДОБИ БАРОКО http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/115 <p><em>Урбаністичні студії є мультидисциплінарним напрямом, однак фахівці різних галузей доходять висновку, що місто можна і варто розглядати як текст. Урбаністичну критику в літературознавстві вирізняє те, що вислів «місто як текст» для філологів є не просто красивою метафорою. У художньому тексті простір, зокрема й міський, є окремою дійсністю, котра існує за власними законами залежно від стилю епохи та жанру твору. У добу бароко місто є простором творення і споживання культури. У XVII&nbsp;ст. в українських містах виникає низка навчальних закладів, зусиллями меценатів пожвавлюється будівництво культових споруд, що відбилося в численних панегіриках благодійникам. Водночас реконструюються споруди Київської Русі і паралельно відбувається пригадування руського минулого Києва в полемічній літературі, драматургії, літописанні. За Києвом утверджується слава</em> <em>«</em><em>стольн</em><em>ого</em><em> град</em><em>у»</em><em>, </em><em>«</em><em>Єрусалим</em><em>у землі руської». У статті розглянуто, як міський простір стає втіленням колективної пам’яті: через будівлі Софії Київської, Михайлівського собору, Десятинної церкви, церкви Богородиці Пирогощі, Успенського собору Києво-Печерського монастиря транслюється святість і столичність міста в сакральному і профанному вимірах. Окрему увагу приділено аналізу протилежного самообразу киян як мешканців «міста окраїнного», що межує з Диким Полем, а відтак потребує особливих привілеїв. </em></p> Ольга Петренко-Цеунова Авторське право (c) 2020 Ольга Петренко-Цеунова http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-06-16 2020-06-16 8 11 23 10.15407/mics2020.08.011 МУЗЕЙНИЦТВО В КИЄВІ (1830-ті – 1919 рр.): ФОРМУВАННЯ, РОЗВИТОК, ТРАНСФОРМАЦІЯ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/116 <p><em>У статті аналізується діяльність київських музеїв в імперський період, а також трансформацій, що відбуваються в музейній галузі в період революційних подій (1917–1919 рр.). Розглядатиметься вплив державної влади та українського національного руху на розвиток музейної галузі на прикладі найбільших київських музеїв. Київ імперського періоду був важливим центром російської культури і влади. В імперській політиці&nbsp; щодо українських земель місто Київ мало важливе значення. Водночас Київ був центром українофільства в Російській імперії, залучаючи прихильників українського руху. Київ не мав столичного статусу фактично, але для українофілів, безумовно, вирізнявся серед інших українських міст.&nbsp; Найбільшими музейними закладами міста були&nbsp; Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії та Київський міський (художньо-промисловий і науковий) музеї. У статті історія музеїв розглядається крізь призму аналізу внеску центральної та місцевої влади в розбудову й подальшу діяльність музейних установ. В імперський період з точки зору влади, яка діяла у визначеній парадигмі невизнання українців окремим народом, музейні установи мали бути російськими. Для українофільської інтелігенції Російської імперії музейні установи мали великий потенціал у дослідженні історії та культури українських земель. У період революції Київ уже фактично стає столицею. Тепер українська влада, яка щойно постала, й розбудовники музейної справи могли розглядати Київ зі спільних позицій. Історія й культура тепер були важливим важелем легітимації нової влади, яка, завдяки впливу української інтелігенції, розуміла можливості музейної галузі. Ключове місце в цьому процесі мало належати Українському національному музею.</em></p> Ігор Дворкін Авторське право (c) 2020 Ihor Dvorkin http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-06-17 2020-06-17 8 24 35 10.15407/mics2020.08.024 СТОЛИЧНИЙ ХАРКІВ: УТОПІЯ, КОНСТРУКТИВІЗМ, ПАМ’ЯТЬ (1919–1934 рр.) http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/117 <p>Дискурс першої столиці займає одне з чільних місць у сучасній ідентичності харків’ян(ок) та систематично простежується в політиці пам’яті міської влади. Нетривалий період в історії міста, коли воно мало офіційний столичний статус, залишив непропорційно великий слід у колективній пам’яті. Пропонуємо дослідити, як саме статус столичності відбився на архітектурі міста, як «будувався» столичний простір у фізичному, соціальному та ідеальному просторах, як функціонують ці знакові будівлі зараз. Харків сприймався як пролетарська та індустріальна столиця, втілення робітничої утопії. Серед головних архітектурних маркерів, які позначали столичний простір, – Держпром, Будинки уряду та проєктів, а також Театр масової дії. Повоєнна відбудова міста фактично повністю «стерла» його авангардистський образ, залишивши сталінський ампір як втілення тоталітарної архітектури. Дослідження цих проблем допоможе нам торкнутися концепту «Першої столиці», який в уявленнях сучасних харків’ян радше відбиває&nbsp; російськомовний імперський Харків, аніж радянський україномовний, що виводить нас на розгляд проблеми крізь призму постколоніального дискурсу. Джерелами дослідження є плани міста, які дають змогу простежити зміни у фізичному просторі, архітектурна періодика, що дає матеріали про засади містобудування, ідеологію радянських міст, спогади, які відбивають сприйняття мешканцями столичного статусу, фотографії та креслення.</p> Анастасія Боженко Авторське право (c) 2020 Anastasiia Bozhenko http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-06-17 2020-06-17 8 36 44 10.15407/mics2020.08.036 ПОСТКАТАСТРОФІЧНИЙ МІСЬКИЙ ТЕКСТ: ЧИТАННЯ МІСТА В ПІСЛЯВОЄННІЙ СХІДНІЙ ТА ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЄВРОПІ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/118 <p>У матеріалі автор звертається до багатоаспектної проблеми пам’яті – не тільки як складової соціуму, а<br>й особливостей її функціонування в міському просторі. Представлено існуючі в науці трактування пам’яті<br>на фоні урбаністичних перетворень. Підкреслено складність та багатовимірність цього явища не тільки<br>в звичному методологічному полі, а й в літературній практиці. Література виступає як засіб акумуляції<br>пам’яті не дивлячись на зникнення чи знищення того чи іншого в міському просторі. Особливого значення<br>отримує травматичний досвід. На прикладі ХХ століття відображено різні кейси існування спогадів про<br>трагічне минуле. Київ, Львів, Вроцлав, Калінінград та ряд інших міст у часи Другої світової війни зазнали<br>трансформації звичного для себе ландшафту. Це було пов’язано як і з реаліями того часу так і політикою<br>стосовно певних груп населення, які зазнали утисків та знищення. Проаналізована практика роботи та<br>взаємодії з тією чи іншою складовою минулого, заходи урядових інстанцій. Після трагічних періодів пам’ять в<br>своєрідній манері була втрачена, кожне з вказаних міст регіону в той чи інший спосіб прийшло до повернення<br>та актуалізації цього досвіду в сучасному світі. При цьому важливою в цьому процесі є літературна практика,<br>яка «повертає» та «відкриває» пам’ять міського простору. Складна тематика потребує залучення значної<br>кількості дисциплін аби сформувати об’єктивне бачення міського минулого.</p> Уіллеам Блейкер Авторське право (c) 2020 Uilleam Blacker http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-06-17 2020-06-17 8 45 53 10.15407/mics2020.08.045 ТРАНСФОРМАЦІЯ «МІСЦЬ ПАМ’ЯТІ» В КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ ПОСТРАДЯНСЬКОГО КИЄВА (на прикладі вулиці Січневого Повстання) http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/119 <p><em>У статті аналізується трансформація «місць пам’яті» та культурного простору&nbsp; пострадянського Києва на прикладі колишньої вулиці Січневого повстання. У фокусі уваги три ключові для України історичні події ХХ століття: українська революція 1917–1921 років, Голодомор і Друга світова війна. Авторка показує, як трансформувалися радянські «місця пам’яті» протягом майже тридцяти років української незалежності, змінювалися їх значення, ідеологічні конотації та культурні репрезентації. </em></p> <p><em>Колишня вулиця Січневого повстання, що нині складається з двох відрізків – вулиці Івана Мазепи і Лаврської, – тривалий час позначала знакові для радянської історії події: Жовтневу революцію і громадянську та Другу світову війни. Вбудовані у давньоруський історичний простір Києва Парк Вічної Слави та Меморіальний комплекс «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років» (нині – «Національний музей історії України у Другій світовій війні») мали транслювати головну для СРСР історичну подію. Після здобуття Україною незалежності простір вздовж колишньої вулиці Січневого повстання зазнав значних трансформацій. Відбулися актуалізація вже існуючих і відкриття забутих та викреслених подій.</em></p> Яна Примаченко Авторське право (c) 2020 Yana Prymachenko http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-06-17 2020-06-17 8 54 70 10.15407/mics2020.08.054 ПІСНІ Й ВІРШІ «ВЕЛИКОГО МІСТА»: ДО ПИТАННЯ КУЛЬТУРИ Й ПОБУТУ МАРІУПОЛЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст. http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/120 <p>Урумський рукопис першої половини ХІХ ст. серед різноманітних матеріалів, записаних грецькими літерами, містить декілька текстів, що являють собою уривки італійських, українських і російських народних пісень та віршів. Наявність такого роду текстів, характер їхнього запису свідчать про поширення серед тюркомовних греків Маріуполя італійської, української і російської пісенниx культур та почасти художньої літератури вже в перші десятиліття їх перебування в Надазов’ї.</p> Євген Чернухін Авторське право (c) 2020 Yevhen Chernukhin http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-06-17 2020-06-17 8 73 79 10.15407/mics2020.08.073 ДВІР У СПАЛЬНОМУ РАЙОНІ ОДЕСИ В УЯВЛЕННЯХ ТРЬОХ ПОКОЛІНЬ ЙОГО МЕШКАНЦІВ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/121 <p><em>У статті вивчається змінність/незмінність&nbsp; уявлень про спільний комунікативний простір на прикладі одного двору у спальному районі Одеси. Застосовуються методи глибинного інтерв’ю та ментального картування, за допомогою яких&nbsp; досліджуються уявлення трьох вікових груп мешканців дворового простору. Такий підхід дає можливість осягнути розуміння мешканцями двору як спільного простору&nbsp; в період від заселення нових будинків (1979–1980) до сьогодення (дослідження проводилося навесні 2018&nbsp;р.). Головною дослідницькою стратегією є започаткований структуралістами метод бінарних опозицій. Для аналізу змінності/незмінності уявлень про спільний простір двору використовуються бінарні опозиції колективне/індивідуальне, активність/байдужість, свій/чужий. Помічені нами тенденції розвитку уявлень про спільний простір двору спрямовані від колективізму до індивідуалізму, від активності до байдужості (або «негативної толерантності» за визначенням В.&nbsp;Сквірської та К.&nbsp;Хамфрі); від «всі свої» та простір «наш» до «непомітності» ( чужого й незрозумілості належності простору).&nbsp; </em></p> Тетяна Тхоржевська Катерина Виноградова Авторське право (c) 2020 Tetiana Tkhorzhevska, Kateryna Vynohradova http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-06-17 2020-06-17 8 80 94 10.15407/mics2020.08.080 DEFINITIONS AND THEORIES OF PUBLIC SPACE http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/122 <p>The part of the book ‘Order in the Streets. The Political History of Warsaw’s Public Space in the First Half of the 19th Century’<br>Detailed information is here https://storage.googleapis.com/flyers.peterlang.com/March_2020/978-3-631-80070-6_normal_English.pdf</p> Олександр Лупенко Авторське право (c) 2020 Aleksander Łupienko http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-06-17 2020-06-17 8 97 116 10.15407/mics2020.08.097 УЧАСНИЦЬКИЙ СЕМІНАР З ДОСЛІДЖЕННЯ «4КВАРТАЛІВ»: ЗАДУМ І РЕЗУЛЬТАТИ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/123 <p>У цьому звіті ми показуємо головні результати і складнощі, що виникли в роботі над польовим дослідницьким<br>семінаром з нетипового проєкту житла 1980-х. 4квартали на Подолі – недосліджений простір пізнього<br>соціалізму на Подолі в Києві, позиції щодо значимості якого різняться. Щоб створити умови для виникнення<br>фахової дискусії про це середовище, ми розробили інтегрований підхід, де поставили наголос на думках<br>жителів, які давали основу для роздумів дослідників над архітектурою простору. Учасники семінару проводили<br>інтерв’ю з місцевими жителями й вивчали критичну літературу щодо проєкту забудови, щоб знайти<br>відповіді на запитання про значимість авторства та символізм просторів. Ми обговорюємо можливості<br>та обмеження методу учасницького дослідження, який може бути цікавим соціальним науковцям у роботі<br>з міськими просторами.</p> Олександр Анісімов Марія Франовська Авторське право (c) 2020 Oleksandr Anisimov, Maria Franovska http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-06-17 2020-06-17 8 119 125 УРБАНІСТИЧНИЙ ПРОЕКТ «ЯКА ТВОЯ ІСТОРІЯ?» http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/124 <p>Повідомлення присвячено проекту «Яка твоя історія?», що реалізується Запорізьким науковим товариством ім. Якова Новицького за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку і який сфокусований на популяризації історії трьох українських міст (Запоріжжя, Бердянськ і Мелітополь).</p> Вікторія Константінова Ігор Лиман Авторське право (c) 2020 Victoria Konstantinova, Igor Lyman http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-06-17 2020-06-17 8 126 129