City History, Culture, Society http://mics.org.ua/journal/index.php/mics <p>Журнал має за мету розвиток міських студій, інституціоналізацію цієї царини в Україні та створення мережі дослідників міста. Ми також прагнемо сприяти діалогу між численними ініціативами з розвитку міського простору, що виникли та плідно працюють в Україні в останні роки, та академічним середовищем дослідників. Журнал має стати майданчиком для міждисциплінарних дискусій і вітає дослідження авторів, що працюють у всіх галузях гуманітаристики.</p> <p>Усі статті, що надійдуть на адресу редакції, будуть проходити зовнішнє незалежне анонімне рецензування. Автори мають бути готові враховувати зауваження рецензентів і редакторів. Текст статті може проходити кілька етапів редагування. Критеріями для відбору статей для публікації є наукова якість, відповідність тематичному напряму журналу та позитивні оцінки анонімних рецензентів. Рецензування здійснюється за “подвiйним слiпим” принципом [“double-blind refereeing”]: автору не повiдомляється iм’я рецензента, рецензенту – iм’я автора.</p> <p>Статті приймаються англійською, польською, українською та іншими мовами.</p> <p><em>&nbsp; &nbsp; &nbsp; Місто&nbsp;</em>планує друкувати рецензії та огляди найважливіших книжкових і журнальних видань;що виходять у царині урбаністичних студій. Журнал також планує публікації джерел;з особливою увагою до інтелектуальної історії розвитку досліджень міст зокрема;інтерв’ю із дослідниками;спогади про наукове середовище та розвиток урбаністики). Текст джерела має супроводжуватися передмовою та коментарями.</p> <p>Періодичність виходу журналу – двічі на рік.</p> <p>&nbsp;</p> <p>ISSN: 2616-4280<br>Linking ISSN (ISSN-L): 2616-4280</p> Institute of History of Ukraine NAS Ukraine, Faculty of History of Kyiv National Taras Shevchenko University uk-UA City History, Culture, Society 2616-4280 Від редакторів http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/149 Тетяна Водотика Олександр Охріменко Авторське право (c) 2020 Тетяна Водотика; Олександр Охріменко http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 5 7 МІСТА МЕЗОАМЕРИКИ В СУЧАСНІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/136 <p>У статті висвітлено основні тенденції урбаністики в сучасній америндології. На основі аналізу публікацій<br>автор виокремлює головні наукові проблеми історії міст Доколумбової Америки, серед яких слід зазначити<br>про дослідження окремих типів будівель, їхньої будови, соціальних або релігійних функцій палаців, площ, май-<br>данчиків для гри в мʼяч, храмів, фортець. Також у статті проаналізовано основні напрями зацікавленості<br>вчених стосовно регіональної взаємодії міст Мезоамерики, а також кооперації з аграрною сільською пери-<br>ферією у контексті функціонування локальних та регіональних торгівельних зв’язків, постійних та сезон-<br>них міграцій населення. Крім цього, робота висвітлює таку особливу рису америндологічних урбаністичних<br>досліджень, як вивчення символізму різних міських структур та просторів, виділення вченими рівнів мета-<br>форичної та космогонічної значущості окремих частин міст як у Південній, так і в Центральній Америці.<br>Водночас автор публікації простежує хронологічний розвиток та зміни в тематиці наукових праць, присвя-<br>чених міським центрам Центральної Мексики та Юкатану протягом 2000–2020-х рр. Зокрема, у статті<br>виокремлено ті теми, що були актуальними у публікаціях 2000-х рр. і цікавили науковців у 2010- х рр. Йдеться<br>про дослідження структурних елементів міської архітектури, їхньої конструкції, призначення та функці-<br>ональних змін протягом різних періодів часу, наприклад, гідротехнічних споруд, таких як дамби, мости,<br>басейни, віадуки. Крім цього, у роботі зроблено огляд головних трендів урбаністичних студій Доколумбової<br>Америки, що виникли або стали надзвичайно актуальними протягом останнього десятиліття. Серед ос-<br>танніх варто зазначити про дослідження соціальної стратифікації населення у географічному районуванні міст та існування окремих «закритих» зон, призначених для специфічних етнічних чи суспільних груп міщан,<br>господарської спеціалізації певних районів міст, а також праці, які присвячені аналізу змін міського просто-<br>ру урбаністичних центрів Мезоамерики, що були спричинені впливом політичних та демографічних процесів<br>у регіоні. Стаття охоплює публікації передових наукових америндологічних журналів та видань англійською<br>та іспанською мовами як у Європі, так і в Америці.</p> Олексій Откидач Авторське право (c) 2020 Олексій Откидач http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 11 18 10.15407/mics2020.10.011 НОВИЙ ПОГЛЯД НА РЕКОНСТРУКЦІЮ ПОЧАТКОВОГО ВИГЛЯДУ ТРОЇЦЬКОЇ НАДБРАМНОЇ ЦЕРКВИ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/137 <p>Вивчення будівельної еволюції Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври охоплює багато важливих аспектів, що потребують серйозних архітектурних, археологічних та бібліографічних досліджень. Насамперед це виявлення і аналіз фактів, які б могли відповісти на питання про час її будівництва та початкове функціональне призначення. Висновки та припущення, подані в статті, вперше ґрунтуються не тільки на матеріалах із літературних та графічних джерел, а насамперед на натурних дослідженнях та візуальному обстеженні Троїцької надбрамної церкви. Спираючись на матеріали наукових архітектурних та археологічних досліджень, аналізуючи результати візуального обстеження, автор доходить висновку, що початково Троїцька надбрамна церква будувалася у єдиній оборонній лінії Печерського монастиря, як захисна споруда. Вона поєднувала в собі дві функції: культову і оборонну. Спочатку до неї підходила оборонна стіна у вигляді стовп’я, яку у другій половині ХІІ ст. було замінено на кам’яний мур. Саме з бойового рівня цих оборонних стін початково здійснювався вихід на другий оборонний поверх захисної башти над головною проїзною монастирською брамою. Спираючись на виявлені під час натурних досліджень беззаперечні факти (залишки будівельних конструкцій, їх конфігурацію та розташування), автор стверджує, що початково Троїцька надбрамна церква будувалася як оборонна триповерхова башта. На першому поверсі башти, в її центральній частині був проїзд, а у бокових частинах – господарські приміщення та оборонні бойові настили для захисту монастиря під час облоги. Другий поверх сполучався з бойовими рівнями прилеглих захисних монастирських стін та третім бойовим поверхом башти. Перекриття над другим поверхом башти – плоскі дерев’яні по дерев’яних балках та цегляних арках. На обстеження стін із метою пошуку початкових гнізд від дерев’яного перекриття між імовірними другим і&nbsp;третім початковими поверхами. третьому поверсі башти розташовувалася маленька Троїцька церква. Церква мала один неф і одну апсиду. У статті представлені гіпотетичні реконструкції планів поверхів, загальних виглядів фасадів та розрізів Троїцької надбрамної церкви на початковий будівельний період. Зважаючи на неможливість застосування традиційних методів наукових архітектурних натурних досліджень безпосередньо в інтер’єрі Троїцької церкви, автор пропонує застосувати прилади георадарної зйомки для обстеження стін із метою пошуку початкових гнізд від дерев’яного перекриття між імовірними другим і третім початковими поверхами.&nbsp;</p> Вадим Лук'янченко Авторське право (c) 2020 Вадим Лук'янченко http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 21 40 10.15407/mics2020.10.021 ГЕНЕЗА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЗВ ВУЛИЦЬ У СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ ЛЬВОВІ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/138 <p>Відповідно до «просторового повороту», простір у містах розглядають не лише в контексті соціальних процесів, а і як продукт людської діяльності та уяви. Назви вулиць є невід’ємною частиною людського бачення простору в містах. У середньовічні часи та ранній Новий час назви були нерозривно пов’язані з об’єктами, ремісниками чи громадами, що проживали на цій території. Завдяки цьому можна класифікувати назви вулиць і простежити їх походження.<br>Часто назва вулиць згадується в довідниках перейменувань та вивчається, переважно, на краєзнавчому рівні, особливо у Львові. Це означає, що назви вулиць у Львові іноді ставали предметом спекуляцій і обростали багатовіковими міфами. Моє дослідження спрямоване на з’ясування процесів перейменування, вивчення генезису таких назв та відображення їх на карті за допомогою геоінформаційної системи. Це пояснить і змусить нас краще зрозуміти їх формування. Отже, я представляю вдосконалену методологію дослідження назв вулиць у Львові.<br>Як перший крок у цьому дослідженні було створено базу даних назв вулиць у Львові у 1382–1768 роках. Податкові записи були первинним джерелом, а книги міської ради – допоміжним. У цій базі даних кожна назва вулиці має унікальний ідентифікатор. Потім було створено геоінформаційну систему (додаток QGIS 2.18).<br>Вона має три шари: перший містить карту Львова Фрідріха фон Міга (XVIII століття), другий - сучасну, а третій – об’єкти (вулиці), до яких об’єднані імена з бази даних. Через ідентифікатор додаток витягує лише потрібну назву вулиці та хронологічно відображає її розвиток. Це дає змогу проаналізувати зміни назв вулиць, їх приблизне розташування та зрозуміти витоки деяких міфів у назві вулиць Львова. Наприклад, аналізуючи розвиток назви вулиці «Sutorum / Szewska» (вулиця Шевця), я довела, що будівля та зовнішній вигляд єзуїтської церкви вплинули на сприйняття сусіднього простору, тому назва вулиці стала подвійною: «Єзуїтська або Вулиця Шевська». Другий приклад показує, що назва вулиці «Зарванська / Сербанська» походить від старопольського слова, що означає «гучний ринок», а не від сербів, які приїхали до Львова набагато пізніше, ніж з’явилася назва вулиці.</p> Орися Віра Авторське право (c) 2020 Орися Віра http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 41 51 10.15407/mics2020.10.041 БАНІ МУХАМЕДА IV ГІРЕЯ: ЗНИКЛА ЧАСТИНА ХАНСЬКОГО ПАЛАЦУ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/139 <p>Статтю присвячено проблемі історичної топографії ядра міста Бахчисарай, а саме Ханському палацу. Він був центром формування середньовічного міста, столиці Кримського ханства. В історіографії домінує погляд, що він, у певному сенсі, був копією та розвитком ідеї середньовічного Східного палацу. А саме – Топкапи у Стамбулі.<br>Через умови перманентного геноциду кримців Російською імперією у ХІХ–ХХ ст. дослідження культурної й історичної спадщини народу залишається на дуже низькому рівні. Це приводило до формування викривленої картини розуміння культурної спадщини. З культурно-історичного ландшафту зникали монументальні нерухомі об’єкти, а пам’ять про них, навіть наукова, втрачалась. Прикладом такого об’єкта є бані Мухамеда IV Гірея. У статті за допомогою методу археологічної геолокації визначено реальне місце розташування пам’ятки. Її відкриття та інтерпретація як важливої частини припалацової частини міста дає змогу поіншому подивитись на весь комплекс Хансараю як такого. На відміну від Східних палаців, Ханський палац був центром міста. Навколо нього формувалися квартали суспільно важливих споруд (однією з них були бані Мухамеда IV Гірея), які вже потім переходили у громадянську міську квартальну забудову з садибами, мечетями та іншими суспільними спорудами.</p> Дмитро Moicєєв Авторське право (c) 2020 Дмитро Moicєєв http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 52 61 10.15407/mics2020.10.052 ДО ПИТАННЯ ПРО КОСТОРІЗНУ СПРАВУ У СТАРОДАВНЬОМУ ВИШГОРОДІ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/140 <p>Стаття уводить у науковий обіг вироби з кістки та щільного рогу з давньоруського Вишгорода і аналізує рівень розвитку місцевої косторізної справи. Проаналізовані матеріали датовано у межах ХІ–ХІІ ст. Усі вироби з кістки можна розділити на дві великі групи. До першої з них входять примітивні вироби з кісток із мінімальним обробленням, які цілком або частково базуються на формі вихідного матеріалу. Другу групу становлять вироби, виготовлені з підготовлених частин кістки або щільного рогу. Вони мають специфічні форми, не пов’язані з вихідним матеріалом. Перша група за кількістю знахідок переважає. Найбільше знайдено примітивних знарядь праці з загостреною робочою частиною. До першої групи належать також гральні астрагали, іграшка-кістка з двома отворами (пристрій для відтворення шумливих звуків), ковзани, амулети з ікл вепра і ведмедя. Друга група охоплює речі різного функціонального призначення (ґудзики, гребені, руків’я ножів, застібка недоуздка, іконка, яйцеподібний виріб, шахова фігурка та ін.). Виявлено також окремі напівфабрикати і заготовки. Вироби з кістки могли з’являтися у побуті населення Стародавнього<br>Вишгорода двома шляхами. У самому Вишгороді могли відбуватися спорадичні косторізні роботи, виявлено невелику косторізну майстерню. Деяка частка виробів могла потрапляти з Києва, де було розвинене професійне косторізне ремесло. Дослідження Вишгорода є ще одним свідченням нерівномірного розвитку косторізного ремесла в різних центрах Київської Русі, раніше простеженого на інших давньоруських пам’ятках.</p> Марина Сергєєва Авторське право (c) 2020 Марина Сергєєва http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 65 80 10.15407/mics2020.10.065 ОБРАЗ ЛОНДОНА ТА КОРОЛІВСЬКОЇ ВЛАДИ У ПОЕМІ «CONCORDIA» http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/141 <p>У статті розглядається королівський в’їзд 1392 року в місті Лондон у часи правління Річарда ІІ Плантагенета. Основна увага приділена аналізу писемного джерела – поеми «Concordia facta inter regem et cives Londonie», автором якої був кармелітський монах Річард Мейдстоун. Були сформульовані основні функції поеми та розкриті ідеологічні аспекти твору. Окрім цього на основі аналізу тексту продемонстровано сильні й слабкі сторони пропагандистської поезії. У статті демонструється важливість та символізм королівського в'їзду, як союз правителя зі своєю столицею та всіма її жителями. Зміст церемонії урочистого в'їзду дозволяє розглядати її в рамках проблеми взаємовідносин міста і королівської влади. На прикладі поеми «Concordia» простежується становлення сакрального образу монарха. Були визначені особливості урочистого в’їзду в житті міста Лондона, а також важливість проведення такого заходу в становленні королівського образу Річарда ІІ Плантагенета. Були показані основні ідеї Річарда Мейдстуона що демонструють уявлення про події серпня 1392 року, у деяких місцях перебільшуючи чи навіть прикрашаючи факти, щоб показати усі королівські привілеї монарха перед Лондоном. За допомогою твору можна побачити яку роль відігравав королівський в’їзд під час правління Річарда ІІ. Це був один зі способів встановлення відносин та регулювання питань між містянами та їх правителем. У процесі такої церемонії король показував усю могутність та силу своєї влади, тим самим хотів ще більше сакралізувати себе та зміцнити авторитет корони. Акцентується увага на використанні автором твору різноманітних алегоричних символів, що підкреслюють благочестивість та милосердність короля. Таким способом король хотів підняти авторитет корони й використовував для цього різні способи, у тому числі королівські в’їзди. У статті досліджується способи використання таких урочистих заходів для комунікації монарха зі своїм народом. Стверджується, що урочистий в’їзд у місто є однією із форм репрезентації королівської влади у часи середньовіччя. Встановлено, що урочисті в’їзди значною мірою передають загальні уявлення про королівську владу в пізньому середньовіччі.</p> Марія Щербак Авторське право (c) 2020 Марія Щербак http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 81 92 10.15407/mics2020.10.081 АУСБЮРГЕРИ ТА ПФАЛЬБЮРГЕРИ У НІМЕЦЬКИХ МІСТАХ XIV–XV СТ. http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/142 <p>До соціального складу німецьких міст доби Пізнього Середньовіччя входили не тільки громадян, що проживали безпосередньо на території бурга. Низка економічних, політичних і військових чинників зумовила потребу залучення міською владою як нових бюргерів населення із прилеглих до міста територій, а також осіб, що не проживали в містах. У нормативно-правових актах центральної влади та міст вони позначені як «пфальбюргери» та «аусбюргери». Першу категорію населення представляли в основному знать і вищий клір, а другу – селяни та нижчі верстви населення пізньосередньовічної Німеччини.</p> <p>У статті проаналізовано основні тенденції розвитку цих двох соціальних категорій німецьких міст XIV–XV ст., їх термінологічне визначення в історіографії, відображення у джерелах, суперечливі моменти стосовно подвійного позначення обох термінів, статус та правове врегулювання, як зі сторони міста, так і з боку центральної влади, відмінності у їхніх відносинах із містами та центральною владою, а також винятки щодо позначення цих понять у бюргерському середовищі різних міст. Значну увагу приділено аналізу ідентифікації аусбюрегрів і пфальбюргерів у межах міського простору, на загальнодержавному рівні, причини їх прийняття до середовища бюргерського населення, основні переваги і недоліки, що приносили для міста ці громадяни. Розглянуто процеси врегулювання сплати податків аусбюргерами та пфальбюргерами, фінансові виплати, які могли надавати міста для цих соціальних прошарків. Проаналізовано причини ліквідації цих категорій населення пізньосередньовічного німецького міста, конфронтації, що виникали між радами міст і знаттю стосовно наявності таких соціальних прошарків, можливості подальшого розв’язання конфліктів, а також постанови про ліквідацію цих категорій населення, умови їх переходу до статусу повноправних бюргерів.</p> Анна Руднічук Авторське право (c) 2020 Анна Руднічук http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 93 102 10.15407/mics2020.10.093 «РУШНИКИ ПЕРУДЖІ» ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І РАННЬОМОДЕРНОГО ЧАСУ: ПРОБЛЕМИ АТРИБУЦІЇ ТА ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/143 <p>Через активне використання тканин у повсякденному житті текстильні вироби пізнього Середньовіччя та ранньомодерного періоду погано збереглися до наших днів. З іншого боку, саме через особливості використання тканини «увібрали» в себе відомості про своїх користувачів, ставши цінним історичним джерелом.</p> <p>У статті досліджено тип текстилю, відомий як «рушники Перуджі»: упродовж XIV–XVI&nbsp;ст. він був наявний в італійських помешканнях різних верств населення. Зроблено висновки, що велика кількість предметів, які нині з більшою імовірністю атрибутуються до різних європейських виробництв, все ж могли&nbsp; бути зроблені в італійському регіоні Умбрія. Вперше досліджено текстильний зразок XVI ст., який належить до типу «рушники Перуджі», з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. З’ясовано, що найпевніше, він був створений в Італії, можливо, в регіоні Умбрія.</p> <p>Визначено особливості текстильного виробництва Перуджі в XV–XVI ст. З огляду на відомості писемних джерел, місто було розвиненим центром виробництва тканин. Досліджено питання поширення перуджійського текстилю в інших регіонах Італії, в контексті чого вперше розглянуто низку писемних документів з Флорентійського державного архіву. Різноманітні перуджійські тканини були відомі поза межами міста, навіть у таких знаних центрах текстильного виробництва, як Флоренція.</p> <p>Зроблено припущення щодо семантики «рушників Перуджі» в італійських міських практиках та&nbsp; живописі XIV–XVI ст. Досліджувані вироби, ймовірно, асоціювалися в італійців із близькосхідною традицією, з’являючись у живописних творах мистецтва, а також могли ставати символами тілесної та духовної чистоти.</p> Катерина Гоцало Авторське право (c) 2020 Катерина Гоцало http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 103 119 10.15407/mics2020.10.103 РОМАНСЬКИЙ СОБОР СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я ЯК КУЛЬТУРНИЙ ПАЛІМПСЕСТ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/144 Ілля Левченко Авторське право (c) 2020 Ілля Левченко http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 123 126 ЯК ЖИЛОСЯ У СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ МІСТІ ДО ТА ПІСЛЯ ЧУМИ? http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/145 Вадим Чепіженко Авторське право (c) 2020 Вадим Чепіженко http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 127 131 МІСЬКІ ПРОТЕСТИ В ЄГИПТІ ТА СИРІЇ ПІЗНЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/146 Віктор Люстей Авторське право (c) 2020 Віктор Люстей http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 132 136 ДОСЛІДИТИ ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ У СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ МІСТІ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/147 Анастасія Морозова Авторське право (c) 2020 Анастасія Морозова http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 137 141 КНИЖКА «INTERURBAN KNOWLEDGE EXCHANGE IN SOUTHERN AND EASTERN EUROPE, 1870–1950»: ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ОЧИМА СПІВАВТОРІВ http://mics.org.ua/journal/index.php/mics/article/view/148 Вікторія Константінова Ігор Лиман Авторське право (c) 2020 Вікторія Константінова, Ігор Лиман http://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 2020-11-17 2020-11-17 10 (3) 142 147