САКРАЛЬНІ ЗОНИ ПІВДЕННО-СХІДНОГО КИЄВО-ПОДОЛУ (ХІ–ХІІІ ст.)

  • Михайло Сагайдак директор “Центру археології Києва” Інституту археології НАНУ
  • Всеволод Івакін Інститут археології НАНУ
  • Сергій Тараненко Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник
  • Дмитро Пефтіць Музей історії Києва
Ключові слова: Давня Русь, київський Поділ, поховальний обряд, су- проводжувальний інвентар, стратиграфія

Анотація

Стаття присвячена сакральним зонам, розташованим на південно-східній частині давньоруського Подолу. Ця місцевість досить довго залишалася маловивченою у порівнянні з іншими ділянками цього давньокиївського району. Археологічні дослідження 2007–2015 рр. суттєво розширили наші уявлення про південно-східну частину давньоруського Подолу. У даній роботі ми спробували реконструювати сакральні локуси цієї території.
У Х ст. Київ складався з заселеного міста – великої прибережної частини – Подолу, невеликої сакрально-адміністративної частини – Дитинця на Замковій горі та міського некрополя на Старокиївській горі. У зв’язку з активною розбудовою нового міста за часів князювання Володимира Святославича та його сина Ярослава Мудрого, жителям Подолу, тепер уже християнам, довелося шукати іншого місця для поховання своїх небіжчиків. Вони змушені були опановувати на території Подолу ділянки, вільні від масової міської забудови.
Відтепер могильники починають відігравати значну роль у формуванні міської структури середньовічного Києво-Подолу. Низка ґрунтових могильників розташовувалася на крайніх точках заселення району, які через заболоченість і загрози повеней вважалися малопридатними
для життя. Для визначення таких могильників в структурі давньоруського Подолу було запропоновано застосувати термін – “окраїнні могильники”. Три таких могильника та одне окреме поховання вдалося
зафіксувати у південно-східній частині давньоруського Подолу. Могильники, виявлені на вул. Набережно-Хрещатицькій, 1А та вул. Набережно-Хрещатицькій, 9, належать до самих ранніх подільських могильників, їхнє активне функціонування припадає на ХІ ст.. Могильник, відкритий у 2015 р. на Поштовій площі та поховання жінки (вул. Петра Сагайдачного, 6Б), відносяться до іншого хронологічного періоду. Вони датуються ХІІ – першою половиною ХІІІ ст. Дослідження останніх
років показали, що досить великі території на південно-східній окраїні давньоруського Подолу були малопридатні для заселення і тому їх часто використовували для влаштування кладовищ.

Посилання

Golubeva, L. A. (1949). Kievskiy nekropol. MIA, 11, 104-118.

Hupalo, K. M., i Tolochko, P. P. (1975). Davnokyivskyi Podil u svitli novykh arkheolohichnykh doslidzhen. V Starodavnii Kyiv. Kyiv, Ukraina: Naukova dumka.

Hupalo, K. Mivakin, H. i Sahaidak, M. (1979). Doslidzhennia Kyivskoho Podolu (1974–1975 rr.). V Arkheolohiia Kyieva. Doslidzhennia i materialy. Zbirnyk naukovykh prats (ss. 41-42). Kyiv, Ukraina: Naukova dumka.

Ioannisyan, O. (1996). Derevyannye khramy domongolskoy Rusi. V Uspenskaya tserkov v Kondopoge (ss. 41-46). Kondopoga - Saint-Peterburg, Rossiya.

Ivakin, V. H. (2012) Arkheolohichna karta pokhovalnykh pamiatok davnoruskoho Podolu Kyieva. Drevnosty 2012. Kharkovskyi ystoryko-arkheolohycheskyi ezhehodnyk, (11). 188-197.

Ivakin, V. H. (2014). Zhinoche pokhovannia z rozkopok Kyivskoho Podolu. Sivershchyna v istorii Ukrainy, (7), 64-67.

Ivakin, V. H. (2015). Mohylnyky davnoruskoho Kyievopodolu: osoblyvosti evoliutsii ta osnovni etapy funktsionuvannia. Sivershchyna v istorii Ukrainy, (8), 71-77.

Ivakin, V. H. i Taranenko, S. P. (2010). Davnoruski mohylnyky Podolu v planuvalnii strukturi. Bolkhovitinivskyi shchorichnyk 2009 (ss. 251-259). Kyiv, Ukraina: NKPIKZ.

Ivakin, V.H. (2008). Dereviana kultova sporuda ta mohylnyk davnoruskoho chasu na kyivskomu Podoli. Chernihivski starozhytnosti, (I, ss.229-233). Chernihiv: Ukraina: Chernihivski oberehy.

Karger, M. K. (1958). Drevniy Kiev. (T. 1). Moskva-Leningrad, SSSR: Izdatelstvo Akademii nauk SSSR.

Kolchin, B. A., Khoroshev, A. S., i Yanin, V. L. (1981). Usadba novgorodskogo khudozhnika ХІІ v. Moskva, SSSR: Nauka.

Kozak, O. D. (2010). Kyiany kniazhoi doby. Kyiv, Ukraina: Akademperiodyka.

Kozak, O., i Ivakin, V. (2012). Mohylnyky kyivskoho Podolu ХI–ХIII st. za danymy paleoantropolohichnykh doslidzhen. Funeralia Lednickie. Spotkanie 14, ss.457-469. Poznan, Poland.

Lavrentevskaya letopis (1926-1928/2001). V Polnoe sobranie russkikh letopisey, (T.1). Moskva, Rossiya: Yazyki russkoy kultury.

Sahaidak, M. A. (1991). Davnokyivskyi Podil. Kyiv, Ukraina: Naukova dumka.

Sahaidak, M. (2001). Aktualni pytannia zarodzhennia ta formuvannia rannoho Kyieva. Mahisterium, (6), 6-18.

Sahaidak, M. A., Serhieieva, M. S., Peftits, D. M., i Hrechko, D. V. (2008). Zvit Tsentru arkheolohii Kyieva IA NANU pro arkheolohichni doslidzhennia u Kyievi po vul. Naberezhno-Khreshchatytska, 9 u 2008 r. Naukovyi arkhiv IA NANU. 2008/1.

Sagaidak, M., & Ivakin, V. (2014). Z problematyki stref sakralnych Podolu Kijowskiego. Funeralia Lednickie. Spotkanie, 16, 236.

Taranenko, S. (2016). Planuvalna struktura davnoruskoho Podolu Kyieva: formuvannia ta rozvytok. Varshava, Polsha.

Tolochko, P. P. (1970). Istorychna topohrafiia starodavnoho Kyieva. Kyiv, Ukraina: Naukova dumka.

Tomenchuk, B. (2005). Oleshkivska rotonda. Arkheolohiia derevianykh khramiv Halytskoi zemli ХII–ХIII st. Ivano-Frankivsk, Ukraina: Hostynets.

Tomenchuk, B. P. (1996) Arkheolohiia derevianykh khramiv Halytskoho kniazivstva. Halytsko-bukovynskyi khronohraf, (1), 7-21.

Zotsenko, V. (2003). Skandinavskie drevnosti i topografiya Kieva “druzhinnogo perioda”. Ruthenica, ІІ, 26-52.

Zotsenko, V., Taranenko, S. (2009). Vidkryttia derevianoho khramu ХII st. na kyivskomu Podoli. V Fortetsia. Zbirnyk zapovidnyka “Tustan” na poshanu Mykhaila Rozhka (ss. 302-332). Lviv, Ukraina

Опубліковано
2017-10-11
Як цитувати
Сагайдак, М., Івакін, В., Тараненко, С., & Пефтіць, Д. (2017). САКРАЛЬНІ ЗОНИ ПІВДЕННО-СХІДНОГО КИЄВО-ПОДОЛУ (ХІ–ХІІІ ст.). City History, Culture, Society, (1), 106-128. https://doi.org/10.15407/mics2016.01.106
Номер
Розділ
Археологія міста