БУДИНОК ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ У КИЄВІ: ТРАНСФОРМАЦІЇ ОБРАЗУ

  • Олександр Кучерук Національний музей історії України
Ключові слова: будинок Центральної Ради, будівництво, трансформації, Київ

Анотація

У статті розглянуто історію створення та функціонування будівлі у місті Києві, яка під час Української революції використовувалась як приміщення Української Центральної Ради. Проаналізовано будівництво та концепт, за яким зводився цей будинок, представлено опис внутрішнього та зовнішнього оздоблення. Докладно розкрито процес переходу будівлі до статусу дому засідань Центральної Ради, виявлено її подальшу долю, досліджено функціональну трансформацію, що відбувалася з нею у різні періоди існування. Так, автором з’ясовано, що споруда була зведена у 1910-1912 рр. архитектором П. Альошиним для Педагогічного музею імені царевича Олексія (Романова) у стилі модерн на основі російського ампіру. З березня 1917 р. тут працювала Українська Центральна Рада (повноцінним “господарем” споруди вона стала із жовтня 1917 р.). Саме тоді відбулися перші зміни в екстер’єрі та інтер’єрі будинку – були зняті російський імперський герб та відповідні написи; на чоловій стіні встановлено герб УНР – Тризуб; у залі замість барельєфного портрету цесаревича Олексія розміщено портрет Т.Г.Шевченка, демонтовано імперську символіку. Трохи пізніше зал засідань було оздоблено гербами п’яти губерній, чию українську юрисдикцію визнав Тимчасовий уряд (у 1923 р. герби як пережиток “контрреволюційної Ради” будут ліквідовані новою владою). У 1920-30-х рр. в приміщенні по вул. Володимирській розміщувалася низка радянських установ (Інститут міжнародних відносин, Пролетарський музей та київський губерніальний Істпарт, Музей Революції, Київський обласний виконавчий комітет). У 1937 р. було принято рішення влаштувати тут філію московського музею В. І. Леніна, добудувавши і реконструювавши існуюче приміщення. Архітектор Альошин, зберігаючи єдність стилю, поширив бічні сторони вглиб ділянки та замкнув їх блоком, паралельним чоловій частині, чим було утворено невеликий двір. Внутрішнє планування та оздоблення також зазнало певних змін – так, значну частину ліпнини було знято, ліквідовано поліхромність (аналогічна діяльність відбулася й на початку 1950-х рр. ). Зроблено загальний висновок, що зміни і трансформації досить нетрадиційного для київської архітектури будинку по вулиці Володимирській, 57 у більшості ситуацій контролювалися архітектором П. Альошиним, який зберіг стильові особливості архітектури початку ХХ століття, а привнесене не порушувало загального враження.

Посилання

Hrushevskyi, M. (1989). Spomyny. Kyiv, 8,135.

Khaustov, P. (1937). Muzei V.I. Lenina v Kyievi. Sotsialistychnyi Kyiv, (3), 9.

Tsentralnyi Derzhavnyi arkhiv literatury ta mystetstva Ukrainy (TsDALMU), f. 8, op. 1, spr.57, ark. 47.

TsDALMU, f. 8, op. 1, spr. 431.

Ukrainska Tsentralna Rada: Dokumenty i materialy u dvokh tomakh (1996). T.1: 4 bereznia – 9 hrudnia 1917 r. Kyiv, Ukraina: Naukova dumka.

Ukrainska Tsentralna Rada: Dokumenty i materialy u dvokh tomakh (1997). T.2: 10 hrudnia 1917 r. - 29 kvitnia 1918 r. Kyiv, Ukraina: Naukova dumka.

Опубліковано
2017-10-30
Як цитувати
Кучерук, О. (2017). БУДИНОК ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ У КИЄВІ: ТРАНСФОРМАЦІЇ ОБРАЗУ. City History, Culture, Society, (3), 73-79. https://doi.org/10.15407/mics2019.03.073