З ДОСВІДУ РОБОЧОЇ ГРУПИ ЩОДО «ДЕКОМУНІЗАЦІЇ» ПУБЛІЧНОГО МІСЬКОГО ПРОСТОРУ ВІННИЦІ: ПОГЛЯД ІСТОРИКА

  • Тетяна Кароєва Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського
Ключові слова: декомунізація, Вінниця, топонім, топонімічна система, комеморація

Анотація

У статті висвітлюється діяльність робочої групи, створеної для ви-
конання Закону України «Про засудження тоталітарних режимів в
Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» у Вінниці. Група мала
виявити у публічному міському просторі символи, що містять комуніс-
тичну та радянську символіку, розробити рекомендації та пропозиції
щодо перейменування міських топонімів, які символізували комуністич-
ний тоталітарний режим.
Пропонований у статті матеріал упорядковано такими блоками:
а) створення робочої групи; б) алгоритм прийняття рішень робочою
групою (погляд істориків); в) наукові засади роботи групи істориків; г)
відбір об’єктів для подальшого обговорення; д) порядок обговорення за-
пропонованих нових назв.
До складу міської робочої групи увійшли 6 місцевих істориків різ-
них поколінь та з різних організацій, як державних, так й громадських.
Робота групи істориків була організована на підставі поданих нижче
принципів:
толерантності (передбачає повагу до різних канонів історичної
пам’яті, крім обговорюваного);
історизму (врахування не тільки подій минулого, а й тенденцій те-
перішнього та завдань майбутнього);
просвітництва (має сприяти формуванню діалогу / колективної
пам’яті різних соціальних груп населення);
цілісності з перспективою формування цілісного образу (іміджу) /
бренду міста.
Для впорядкування роботи було розроблено низку маркерів щодо
практики перейменування топонімів, що мали застосовуватися одно-
часно або послідовно, залежно від конкретної ситуації, але кожна про-
позиція розглядалася з врахуванням цих підходів:
історичності (передбачає відновлення історичної назви, запрова-
дження історико-урбаністичних практик);
комеморації (традиційно спрямовує увагу на формування націо-
нально-державної ідентичності та культурної матриці нації, проте ві-
нницька група апелювала до ідентичності локальної міської спільноти,
не полишаючи загальнонаціональних завдань);

локальності (обумовлюється особливостями регіональної (Вінниці,
Брацлавщини, Поділля) природи, історії, економіки та культури);
конкретності (передбачає обумовленість топоніму його конкрет-
ними місцевими (у масштабах топоніму) обставинами (географічними,
біологічними, індустріальними, культурними, релігійними, персонологіч-
ними тощо);
актуалізації (враховується необхідність акцентування уваги на
певних подіях та особах, як правило, не національного масштабу).
Усього було перейменовано 147 топонімів (85 назв) та змінено об-
ґрунтування 5 назв 12 топонімів з 836 міських топонімів. Таким чином
декомунізація охопила 19% міської топонімічної системи.

Посилання

Derzhavnyi arkhiv Vinnytskoi oblasti, f. R-230, op. 3, spr. 65.

Derzhavnyi arkhiv Vinnytskoi oblasti, f. R-1312s, op.1s, spr.

Putevoditel i spravochnik po g. Vinnitse s kalendarem na 1911 g. (1911). Vinnitsa, Rossiyskaya imperiya: tipografiya R. B. Shera

Опубліковано
2017-10-25
Як цитувати
Кароєва, Т. (2017). З ДОСВІДУ РОБОЧОЇ ГРУПИ ЩОДО «ДЕКОМУНІЗАЦІЇ» ПУБЛІЧНОГО МІСЬКОГО ПРОСТОРУ ВІННИЦІ: ПОГЛЯД ІСТОРИКА. City History, Culture, Society, (2), 196-206. https://doi.org/10.15407/mics2017.02.196
Розділ
Декомунізація та місто