ДЕКОМУНІЗАЦІЯ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ТА РАЙОНІВ УКРАЇНИ: ПІДСТАВИ, ПРОЦЕС, ПІДСУМКИ

  • Богдан Короленко Український інститут національної пам’яті
  • Ігор Каретніков Український інститут національної пам’яті
  • Максим Майоров Український інститут національної пам’яті
Ключові слова: декомунізація, перейменування, комеморація, тоталітарний режим

Анотація

Протягом майже восьми місяців – з листопада 2015-го до липня 2016 рр. – відбулася найбільша з часів здобуття незалежності кількість перейменувань населених пунктів України. Зміна назв здійснювалася на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки» (№ 317-VIII від 9 квітня 2015 р.). У даній статті характеризуються підстави, хід підготовки до декомунізації назв населених пунктів та районів України, принципи перейменувань, аналізуються їх кількісні та якісні показники, а також підсумовується досвід Українського інституту національної пам’яті (УІНП) – органу державної влади, який готував для Верховної Ради України рекомендації. Автори констатують, що за вказаний час Верховна Рада ухвалила 13 постанов, якими були перейменовані 987 населених пунктів та 25 районів. Зазначено, що найбільша кількість перейменованих одиниць адміністративно-територіального устрою знаходиться на території Донецької, Харківської та Дніпропетровської областей. З карти України в результаті перейменувань зникли назви на честь Жовтневого перевороту 1917 року; В. Леніна, Г. Петровського, С. Кірова, В. Чапаєва тощо. Проте було відновлено понад 300 історичних назв, з них близько 70 належать до культурної спадщини національних громад України – кримських татар, болгар, греків, євреїв тощо. Разом із тим, автори наголошують, що пропозиції нових назв, які вшановують події Революції 1917-1921 рр. або загиблих в АТО українських воїнів, були надані саме Експертною комісією при УІНП. Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади не відзначалися прагненням зберегти локальну культурну та історичну спадщину, вони переважно керувалися принципом співзвучності (Калінінське – Калинове) або обирали типові, «нейтральні» назви (Степове, Вишневе тощо). Оскільки Комітет Верховної Ради надавав перевагу «волі місцевої громади», багато оригінальних пропозицій Експертної комісії УІНП залишилися нереалізованими. Підсумовуючи автори зазначають, що незважаючи на певні несприятливі обставини, декомунізація назв на карті України успішно відбулася.

Опубліковано
2017-10-24
Як цитувати
Короленко, Б., Каретніков, І., & Майоров, М. (2017). ДЕКОМУНІЗАЦІЯ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ТА РАЙОНІВ УКРАЇНИ: ПІДСТАВИ, ПРОЦЕС, ПІДСУМКИ. City History, Culture, Society, (2), 134-141. https://doi.org/10.15407/mics2017.02.134
Розділ
Декомунізація та місто