САНІТАРНЕ ЗАХОРОНЕННЯ НА ПІВДЕННОМУ ГОРОДИЩІ ВОЗВЯГЕЛЯ. РЕКОНСТРУКЦІЯ ОБСТАВИН ЗА АНТРОПОЛОГІЧНИМИ ДАНИМИ

  • Олександра Козак Інститут археології НАН України
Ключові слова: санітарне захоронення, Середньовіччя, Возвягель, тафономія, палеопатологія

Анотація

Моменти смерті та поховання людини є ключовими у танатологічних та  антропологічних дослідженнях. Перимортальні й посмертні процеси змінюють макро- і мікроструктуру кістки й часто призводять до її руйнування. Зазвичай вважають, що кістки поганої збереженості є малоінформативними в антропології. Однак у судовій медицині та археології ступінь та особливості «поганої збереженості» є основним і чи не єдиним джерелом інформації про час, умови, причини загибелі та обставини поховання.

У 1993 р. під час розкопок Південного городища Возвягеля (Новоград-Волинський) було виявлено скупчення людських і тваринних кісток у підкліті будівлі (будинок ювеліра), датованої давньоруським часом. Людські кістки було передано для антропологічного аналізу. Оскільки скупчення являло собою «костище», у дослідженні використовували такі самі методики, що й у антропології полів битв.

Статтю присвячено дослідженню перимортальних і посмертних маркерів на кістках для з’ясування обставин загибелі людей, умов перебування останків після смерті та часу їх захоронення. 

У статті проаналізовано основні тафономічні макроскопічні маркери на людських кістках. Наявність можливих перимортальних травм і статево-віковий профіль групи захоронених людей свідчить про загибель звичайного населення городища внаслідок військового конфлікту. Кістки більшої частини скелетів у скупченні лежать не в анатомічному порядку. Зважаючи на цей факт, а також на стан кісткової тканини та поверхні кісток, наявність слідів зубів тварин та інші ознаки, можна припустити, що скупчення утворилось через 1–9 місяців після загибелі людей. Скупчення є санітарною ямою і належить до навмисних захоронень. Із певною часткою ймовірності його можна пов’язати з каральною експедицією Данила Галицького у Болоховські землі, яка відбулась улітку–восени 1256 р.

У статті також запропоновано класифікацію поховань і захоронень, на основі їх локалізації, морфології, первинності та інших критеріїв

Посилання

Adams, B. J., & Konigsberg, L. W. (2004). Estimation of the Most Likely Mumber of Individuals from Commingled Hhuman Skeletal Remains. American Journal of Physical Anthropology, 125 (2), 138–151.

Adams, B. J., & Konigsberg, L. W. (2008). How Many People? Determining the Number of Individuals Represented by Commingled Human Remains. In B. J. Adams, & J. E. Byrd (Eds.), Recovery, Analysis, and Identification of Commingled Human Remains (pp. 241–255). Humana Press.

Bass, W. M., III. (1997). Outdoor Decomposition Rates in Tennessee. In W. D. Haglund, & M. H. Sorg (Eds.), Forensic Taphonomy. The Postmortem Fate of Human Remains (pp. 181–186). Boca Raton; London; New York; Washington: CRC Press.

Behrensmeyer, A. K. (1978). Taphonomic and Ecologic Information from Bone Weathering. Palaeobiology, 4, 150–162. Retrieved from https://www.jstor.org.

Buikstra, J., & Ubelaker, D. H. (1994). Standards for Data Collection from Human Skeletal Remains. Proceedings of a Seminar at the Field Museum of Natural History, Organized by Jonathan Haas. Fayetteville, Ark: Arkansas Archeological Survey.

Capasso, L. (2000). Herculaneum victims of the volcanic eruptions of Vesuvius in 79 AD. The Lancet, 356 (9238), 1344–1346.

Chernenko, O., & Kazakov, A. (2005). Doslidzhennia davnoruskoi monumentalnoi sporudy v Novhorod-siverskomu. Ruthenica, 4, 7–21 [in Ukrainian].

Dirkmaat, D. C., & Adovasio, J. M. (1997). The role of archaeology in the recovery and interpretation of human remains from outdoor forensic setting. In W. D. Haglund & M. H. Sorg (Eds.), Forensic Taphonomy. The postmortem fate of human remains (pp. 39–64). Boca Raton; London; New York; Washington: CRC Press.

Dirkmaat, D. C., & Sienicki, L. A. (1995). Taphonomy in the Northeast Woodlands: Four Cases from Western Pennsylvana. In Proceedings of the 47th Annual Meeting of the American Academy of Forensic Sciences (1 (10), pp. 1–10). Seattle.

Duday, H. (2009). The Archaeology of the Dead: Lectures in Archaeothanatology (transl. by A. M. Cipriani, & J. Pearce). Oxford: Oxford University Press.

Engovatova, A. V., Osipov, D. O., Faradzheva, N. N., Buzhilova, A. P., & Goncharova, N. N. (2009). Massovoe srednevekovoe zahoronenie v Yaroslavle: analiz arheologicheskih i antropologicheskih materialov. Rossijskaya arheologiya, 2, 68–78 [in Russian].

Engovatova, A. V., Osipov, D. O., Goncharova, N. N., & Buzhilova, A. P. (2010). Massovoe srednevekovoe zahoronenie v Yaroslavle (predvaritelnye rezultaty). KSIA, 224, 106–114 [in Russian].

Galloway, A., Willey, P., & Snyder, L. (1997). Human Bone Mineral Densities and Survival of Bone Elements: A Contemporary Sample. In W. D. Haglund & M. H. Sorg (Eds.), Forensic Taphonomy. The Postmortem Fate of Human Remains (pp. 295–317). Boca Raton; London; New York; Washington: CRC Press.

Guy, H., Masset, C., & Baud, Ch.-A. (1997). Infant Taphonomy. International Journal of Osteoarchaeology, 7, 221–229.

Haglund, W. D. (1997). Dogs and Coyotes: Postmortem Involvement with Human Remains. In W. D. Haglund, & M. H. Sorg (Eds.), Forensic Taphonomy. The Postmortem Fate of Human Remains (pp. 367–381). Boca Raton; London; New York; Washington: CRC Press.

Haglund, W. D., & Sorg M. H. (1997). Introduction to Forensic Taphonomy. In W. D. Haglund, & M. H. Sorg (Eds.), Forensic Taphonomy. The Postmortem Fate of Human Remains (pp. 1–9). Boca Raton; London; New York; Washington: CRC Press.

Haynes, G. (1980). Prey Bones and Predators: Potential

Ecologic Information from Analyzing of Bone Site. Ossa, 7, 75–97.

Ivakin, G. Yu., & Komar, A. V. (2016). Posle katastrofy: Kiev v 1241 g. Stratum plus, 5, 59–72 [in Russian].

Karger, M. K. (1949). Kiev i mongolskoe zavoevanie. Sovetskaya arheologiya, XI, 55–102 [in Russian].

Karger, M. K. (1959). Drevnerusskij gorod Izyaslavl’ v svete arheologicheskih issledovanij 1957–1958 gg. In XV Nauchnaja sessija Leningradskogo universiteta 1958–1959 gg. Sekcija ist. nauk (pp. 17–20). Leningrad [in Russian].

Kilievich, S. R. (1982). Detinec Kieva IX – pervoj poloviny XIII vv. Kiev: Naukova dumka [in Russian].

Kozak, A. D. (2016). Kollektivnoe pogrebenie vozle Desjatinnoj cerkvi: tafonomija i paleopatologija. Stratum plus, 5, 75–82 [in Russian].

Kozak, O. D. (2008). Do pytannia pro doslidzhennia pohromiv ta poliv bytv v antropolohii. Metodyka ta prohrama vyvchennia antropolohichnoho materialu z zahyblykh davnoruskykh hradiv. In O. P. Motsia (Ed.). Starodavnii Iskorosten i slovianski hrady (1, pp. 226–236). Korosten: IA NANU [in Ukrainian].

Kozak, O. D., Mohylov, O. D., & Poltavets, V. I. (2018). Dosvid arkheoloho-antropolohichnoho doslidzhennia masovoho zakhoronennia: yama z cherepamy na Zamkovii hori u m. Chyhyryni. In I Vseukrainskyi arkheolohichnyi z’izd, 23–25 lystopada 2018 r. Prohrama roboty ta anotatsii dopovidei. Kyiv: IA NANU [in Ukrainian].

Kozak, O. D. (2010). Kyiany kniazhoi doby. Bioarkheolohichni studii. Kyiv: Akademperiodyka [in Ukrainian].

Kozak, O. D., & Potiekhina, I. D. (2002) Meshkantsi “hrada Volodymyra” za danymy antropolohii. Arkheolohiia, 1, 113–129 [in Ukrainian].

Kozak, O. D., Potiekhina, I. D., Hupalo, V. D., & Slobodian, T. I. (2019). Metodychni rekomendatsii z polovoi antropolohii. Seriia ArkheMet. Lviv: Instytut arkheolohii NANU, NDTs RAS [in Ukrainian].

Küchelmann, H. Ch. (1997). Bißspuren von Säugetieren an rezenten und subfossilen Knochen – ein Beitrag zur Taphonomie. Diplomarbeit. Carl von Ossietzky Universität Oldenburg. Retrieved from https://www.researchgate.net.

Morse, D., Dunkan, J., & Stoutamire, J. (1983). Handbook of Forensic Archaeology and Anthropology. Tallahassee: Rose Printing Company.

Movchan, I. I., Borovskyi, Ya. Ie., Honchar, V. M., & Pysarenko, Yu. H. (1999). Doslidzhennia “mista Volodymyra” u Kyievi 1999 roku. In Arkheolohichni doslidzhennia u 1998–1999 rokakh (pp. 124–125) [in Ukrainian].

Movchanovskyi, T. (1935). Raikovetske horodyshche XI–XIII st. Naukovi zapysky IIMK AN USSR, 5–6, 125–178 [in Ukrainian].

Nesterovskyi, V. A., Dzneladze, O. S., Horbanenko, S. A., & Andrieiev, O. V. (2019). “Rumiana” dlia nebizhchykiv (rezultaty doslidzhen mineralnykh artefaktiv iz pokhovan Zolotoi Balky). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (28), 159–167 [in Ukrainian].

Pashkova, V. I., & Reznikov, B. D. (1978). Sudebno-medicinskoe otozhdestvlenie lichnosti po kostnym ostankam. Saratov: Izd-vo Sarat. un-ta [in Russian].

Rohlin, D. G. (1965). Bolezni drevnih lyudej. Moskva; Leningrad: Nauka [in Russian].

Roksandic, M. (2002). Position of Skeletal Remains as a Key to Understanding Mortuary Behavior. In W. D. Haglund, & M. H. Sorg (Eds.), Advances in Forensic Taphonomy: Method, Theory and Archaeological Perspectives (pp. 100–117). Boca Raton; London; New York; Washington: CRC Pres.

Rudych, T. O. (2003). Antropolohichnyi sklad naselennia davnoruskoho mista Vozviahel. In H. Iu. Ivakin, & O. V. Sukhobokov (Eds.). Starozhytnosti I tysiacholittia nashoi ery na terytorii Ukrainy (pp. 135–142) [in Ukrainian].

Schaefer, M., Black, S., & Scheuer, L. (2009). Juvenile Osteology: A Laboratory and Field Manual. Elsevier Academic Press.

Smirnov, Yu. A. (1997) Labirint. Morfologiya prednamerennogo pogrebeniya. Moskva: Izdatelstvo firmy “Vostochnaya literatura” RAN [in Russian].

Stodder, A. L. W. (2018). Taphonomy and the Nature of Archaeological Assemblages. In M. A. Katzenberg, & A. L. Grauer (Eds.). Biological Anthropology of the Human Skeleton (3d Edition, pp. 73–115).

Sutlovic, D., Boric, I., Zulim, T., & Vucinovic, A. (2015). Identification Process of Skeletal Remains from Mass Graves: Our Experience and Proposal Guidelines. Legal medicine, 17, 102–108.

Szilvássy, J., & Kritscher, H. (1990). Estimation of Chronological Age in Man Based on the Spongy Structure of Long Bones. Anthropologischer Anzeiger, 48 (3), 289–298.

Tarasova, A. A. (2020). Naselenie Yaroslavlya po materialam raskopok massovyh zahoronenij vremeni Batyeva nashestviya (Master’s thesis). Moskva: IA RAN. Retrieved from https://www.archaeolog.ru/media/dissovet/TARASOVA_diss.pdf [in Russian].

Ubelaker, D. H. (1997). Taphonomic Applications in Forensic Anthropology. In W. D. Haglund, & M. H. Sorg (Eds.), Forensic Taphonomy. The postmortem fate of human remains (pp. 77–90). Boca Raton; London; New York; Washington: CRC Press.

Voitovych, L. V. (2011). Halytsko-Volynski etiudy. Bila Tserkva: vydavets Oleksandr Pshonkivskyi [in Ukrainian].

White, T. D., & Folkens, P. A. (2005). Human bone manual. Elsevier Academic Press.

Zvizdetskyi, B. A. (2008). Pivdenne horodyshche litopysnoho Vozviahlia: doslidzhennia 1988–1998 rr. In Litopysnyi Vozviahl. Doslidzhennia 1988–2007 rr. (pp. 7–15). Kyiv: IA NANU [in Ukrainian].

Опубліковано
2021-02-10
Як цитувати
Козак, О. (2021). САНІТАРНЕ ЗАХОРОНЕННЯ НА ПІВДЕННОМУ ГОРОДИЩІ ВОЗВЯГЕЛЯ. РЕКОНСТРУКЦІЯ ОБСТАВИН ЗА АНТРОПОЛОГІЧНИМИ ДАНИМИ. City History, Culture, Society, (11 (4), 156-182. https://doi.org/10.15407/mics2020.11.156
Розділ
Контексти