ГЕНЕЗА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЗВ ВУЛИЦЬ У СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ ЛЬВОВІ

  • Орися Віра Український католицький університет
Ключові слова: Львів, назви вулиць, геоінформаційні технології, вулиця Зарванська, вулиця Шевська

Анотація

Відповідно до «просторового повороту», простір у містах розглядають не лише в контексті соціальних процесів, а і як продукт людської діяльності та уяви. Назви вулиць є невід’ємною частиною людського бачення простору в містах. У середньовічні часи та ранній Новий час назви були нерозривно пов’язані з об’єктами, ремісниками чи громадами, що проживали на цій території. Завдяки цьому можна класифікувати назви вулиць і простежити їх походження.
Часто назва вулиць згадується в довідниках перейменувань та вивчається, переважно, на краєзнавчому рівні, особливо у Львові. Це означає, що назви вулиць у Львові іноді ставали предметом спекуляцій і обростали багатовіковими міфами. Моє дослідження спрямоване на з’ясування процесів перейменування, вивчення генезису таких назв та відображення їх на карті за допомогою геоінформаційної системи. Це пояснить і змусить нас краще зрозуміти їх формування. Отже, я представляю вдосконалену методологію дослідження назв вулиць у Львові.
Як перший крок у цьому дослідженні було створено базу даних назв вулиць у Львові у 1382–1768 роках. Податкові записи були первинним джерелом, а книги міської ради – допоміжним. У цій базі даних кожна назва вулиці має унікальний ідентифікатор. Потім було створено геоінформаційну систему (додаток QGIS 2.18).
Вона має три шари: перший містить карту Львова Фрідріха фон Міга (XVIII століття), другий - сучасну, а третій – об’єкти (вулиці), до яких об’єднані імена з бази даних. Через ідентифікатор додаток витягує лише потрібну назву вулиці та хронологічно відображає її розвиток. Це дає змогу проаналізувати зміни назв вулиць, їх приблизне розташування та зрозуміти витоки деяких міфів у назві вулиць Львова. Наприклад, аналізуючи розвиток назви вулиці «Sutorum / Szewska» (вулиця Шевця), я довела, що будівля та зовнішній вигляд єзуїтської церкви вплинули на сприйняття сусіднього простору, тому назва вулиці стала подвійною: «Єзуїтська або Вулиця Шевська». Другий приклад показує, що назва вулиці «Зарванська / Сербанська» походить від старопольського слова, що означає «гучний ринок», а не від сербів, які приїхали до Львова набагато пізніше, ніж з’явилася назва вулиці.

Посилання

Czaja, R., & Noga, Z. (2015). “Heterogeniczność przestrzeni miejskiej w Królestwie Polskim i Rzeczypospolitej Obojga Narodów w epoce przedprzemysłowej”. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, 63 (2), 183.

Czołowski, A. (Wyd.). (1892). Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta (Tom I. Najstaesza księga miejska 1382–1389). Lwow.

Czołowski, A. (Wyd.). (1896). Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta (Tom II. Księga przychodow i rozchodów miasta 1404–1414). Lwow.

Czołowski, A. (Wyd.). (1905). Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta (Tom III. Księga przychodow i rozchodów miasta 1414–1426). Lwow.

Сzołowski, A., & Jaworski, F. (Wyd.). (1921). Pomniki dziejowe Lwowa z archiwum miasta (Tom IV. Księga ławnicza miejska 1441–1448). Lwow.

Dolynska, M. (1996). Retrospektyvna metoda doslidzhennia zabudovy seredmistia Lvova. Urbanistychno-arkhitekturni problemy mist Halychyny. Lviv, 56–62.

Dolynska, M. (1999). Ukrainski kvartaly v chasi avstriiskoho periodu Lvova. Knyha mist Halychyny. Mizhdystsyplinarni doslidzhennia u mistoznavstvi. Visnyk Derzhavnoho universytetu “Lvivska politekhnika”, 379, 199–204.

Dolynska, M. (2001). “Vstup do sotsiotopohrafiii”, yak uzahalnenyi metod istoryko-arkhivnykh poperednikh doslidzhen v restavratsii arkhitekturnykh obiektiv. Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”. Arkhitektura, 429, 166–173.

Dolynska, M. (2006). Istorychna topohrafiia Lvova XIV–XIX st. Lviv: Vydavnytstvo Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”.

Gregory, I. N. A Place in History: A Guide to Using GIS in Historical Research. Retrieved from http://hds.essex.ac.uk/g2gp/gis/index.asp.

Janeczek, A. (1999). Ulice etniczne w miastach Rusi Czerwonej w XIV–XVI wieku. Kwartalnik Historii Kultury Materialnej, 47 (1–2), 142.

Kapral, M. (1997). Vlasnyky nerukhomosty seredmistia Lvova 30–40-kh rokiv XVI stolittia u svitli shosovykh reiestriv (sotsiotopohrafichnyi aspekt). Zapysky Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka, 233: Pratsi Istorychno-filosofskoi sektsii, 148.

Kapral, M. (Ed.) (2014). Atlas ukrainskykh istorychnykh mist (T. 1: Lviv). Kyiv: Katohrafiia.

Krypiakevych, I. (1965). Toponimika staroho Lvova. Naukovo-informatsiinyi biuleten arkhivnoho upravlinnia URSR, 5 (67), 85–87.

Krypiakevych, I. (1991). Istorychni prokhody po Lvovi. Lviv: Kameniar.

Melnyk, B. (2001). Dovidnyk pereimenuvan vulyts i ploshch Lvova. XIII–XX stolittia. Lviv: Svit.

Petryshyn, H. (2006). “Karta F. Fon Miga” (1779–1782 rr.) yak dzherelo do mistoznavstva Halychyny. Lviv: Vydavnytstvo Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”.

Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv (mahistrat m. Lvova). F. 52, op. 2, spr. 8, 9, 10, 769–813.

Zashkilniak, L., & Krykun, M. (2002). Istoriia Polshchi: Vid naidavnishykh chasiv do nashykh dniv. Lviv: Lvivskyi natsionalnyi universytet im. I. Franka.

Zimorovych, B. (2002). Potriinyi Lviv: Leopolis Triplex. Lviv: Tsentr Yevropy.

Zubrytskyi, D. (2006). Khronika mista Lvova. Lviv: Tsentr Yevropy.

Опубліковано
2020-11-17
Як цитувати
Віра, О. (2020). ГЕНЕЗА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЗВ ВУЛИЦЬ У СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ ЛЬВОВІ. City History, Culture, Society, (10 (3), 41-51. https://doi.org/10.15407/mics2020.10.041
Розділ
Простір та архітектура