ГОРОДНИ – ОБОРОННЫЕ СТЕНЫ КИЕВА IX-XIII ВВ. ЧАСТЬ ПЕРВАЯ. ЗЕМЛЯНЫЕ ВАЛЫ

  • Вадим Лукьянченко Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник
Ключові слова: Стародавній Київ, оборонні стіни, земляні вали, городні

Анотація

У статті досліджується питання щодо конструктивних і функціональних особливостей земляних валів як складової оборонних споруд міста Києва IX–XIII ст. На основі детального аналізу наукової літератури з проблеми та наявних писемних джерел, матеріалів археологічних досліджень, наукових і гіпотетичних реконструкцій міських оборонних укріплень слов’ян визначеного часу, а також досвіду відтворення укріплень середньовічної Європи на території сучасних України, Польщі та Данії, пропонується власна гіпотеза щодо еволюції деревоземляних укріплень Русі.

Автором заперечується загальнопоширена у наукових колах думка про широкий розвиток на Русі в ІХ–ХІІІ ст. оборонних споруд, що являли собою складну деревоземляну конструкцію, яка складалася з армованого деревом земляного валу і дерев'яних укріплень різного виду над ним. Стверджується, що поділ конструкцій земляних валів на “складний” (армований деревом) і “простий”(неармований) типи є помилковим. На думку автора, армування земляних валів на початку їхнього зведення ніколи не виконувалося. Зроблено загальні висновки, що, по-перше, практично всі земляні вали та їх дерев'яні конструкції, які функціонували протягом тривалого часу, не збереглися у первісному вигляді; по-друге, будівельники-фортифікатори тих часів не мали відповідної освіти для проектування і зведення подібних споруд. При будівництві вони керувалися власним досвідом та обставинами, що склалися; тому "конструкції валів складного типу" не є продуктом єдиного задуму, вони – результат багаторазових ремонтів і перебудов спочатку невисоких деревоземляних укріплень; по-третє, на складність фортифікаційних споруд впливала виключно тривалість активного функціонування тієї чи іншої пам'ятки.

Стаття супроводжується чисельним ілюстративним матеріалом, у тому числі авторськими реконструкціями еволюції деревоземляних оборонних стін та методів їхнього посилення на різних етапах будівництва.

Посилання

Darkevich, V.P. i Bogusevich, G.V. (1995). Drevnyaya stolitsa ryazanskoy zemli. Moskva, Rossiya: Izdatelstvo “Krug”.

Grigorev V. (2000) Ceverskaya zemlya v VIII – nachale XI veka po arkheologicheskim dannym. Tula, Rossiya: “GRIF i Ko”.

Koziuba, V. K. (2008) “Misto Volodymyra” u Kyievi: istorychna realnist chy istoriohrafichnyi mif? V O. P. Motsia (Hol. Red.) Starodavnii Iskorosten i slovianski hrady. Zbirka naukovykh prats (T. I, ss. 237–271). Korosten, Ukraina: Triada S.

Kuchera, M.P. (1999). Sloviano-ruski horodyshcha VIII–XIII st. mizh Sanom i Siverskym Dintsem. Kyiv, Ukraina: Instytut arkheolohii NAN Ukrainy.

Kyievo-Pecherska lavra-pamiatka istorii ta kultury Ukrainy (2006). Red.-uporiadnyk Yu. O. Ivanchenko. Kyiv, Ukraina: Natsionalnyi Kyievo-Pecherskyi istoryko-kulturnyi zapovidnyk.

Morgunov, Yu. Yu. (2007). Fortifikatsiya yuzhnoy Rusi X–XIII vv. Avtoreferat na soiskanie uchenoy stepeni doktora istoricheskikh nauk. Moskva, Rossiya: Institut arkheologi RAN.

Movchan, I. I., Borovskyi, Ya. Ye.i Honchar, V. M. (2003) Nove u vyvcheni oboronnykh sporud Kyieva. V Novi doslidzhennia davnikh pamiatok Kyieva (ss. 150–162). Kyiv, Ukraina.

Myshanych, O. V. (Vidp. red.) (1989). Litopys ruskyi (L. Ye. Makhnovets, Per. z davnorus.). Kyiv, Ukraina: Dnipro.

Rappoport P.A. (1956). Drevnerusskie kreposti. Moskva, SSSR: Izdatelstvo AN SSSR.

Rappoport P.A. (1956). Ocherki po istorii Russkogo voennogo zodchestva X–XIII vv. Moskva, SSSR: Izdatelstvo Akademii nauk SSSR

Violle-le-Dyuk, E.E. (2007). Kreposti i osadnye orudiya. Sredstva vedeniya voyny v Srednie veka. Moskva, Rossiya: Tsentrpoligraf.

Опубліковано
2017-06-14
Як цитувати
Лукьянченко, В. (2017). ГОРОДНИ – ОБОРОННЫЕ СТЕНЫ КИЕВА IX-XIII ВВ. ЧАСТЬ ПЕРВАЯ. ЗЕМЛЯНЫЕ ВАЛЫ. City History, Culture, Society, (1), 87-105. https://doi.org/10.15407/mics2016.01.087
Номер
Розділ
Археологія міста